спиш,
а на сході минулого
хлопчик фарби тлумачить
і малює уперто словами герби.
не роби як він просить,
він твій колір не бачив
і ніколи твій голос
іще не любив.
коли спиш
він здійсняє твої теореми
і шліфує мовчанням
розкидані сни.
він кричав:
чи важливо,
що де
ми
там ніколи не буде
весни?
ну і що попри усміх
йому відказати?
відстань фарби
і в серці численні герби...
не роби як він просить,
він ще крику не бачив
і ніколи цю тишу
іще не любив....
