Обвітрені, розхристані думки.
Чому не маю влади я над вами?
Ви лините вночі, немов птахи.
Літаєте із вільними вітрами.
Спішіть туди, де з радістю приймуть.
Де вас вже заморилися чекати.
З відкритим серцем ніжно обіймуть.
Скажіть йому: як можу я кохати.
Як діти неслухняні ви мої.
Та я вам пробачаю, бо я мати.
Розсійте негаразди всі свої,
Та швидше повертайтеся до хати.
Як тільки десь розсіються зірки,
І місяць задрімає після ночі,
І зникнуть непомітно ці казки,
Півільно закриватимуться очі,
Летіть назад, до мене, залюбки
Я вас прийму ... Мої ви знов до ночі
Кто ещё может так нежно и с такой искренней любовью поведать нам с тревогой "о своих непослушных
детках"...О наших вечно беспокойных...думах!?
Надежда!Желаю любви и спокойствия!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У духовно красивого человека и мысли красивые. Пусть летают, радуют людей 
