Мені Господь тебе,коханий, напророчив,
Тебе,мій любий,він як долю дарував,
Ті чорні брови і ті карі очі,
Ті кучері русяві вітер колихав!
Зустрілись ми на тій життя, стежині,
У полі,де густий пшеничний лан,
Де маків цвіт і де волошки сині,сині!
Не мов художник на картині змалював!
В тоїх обіймах,ніжних поцілунках,
Я марила, не мов в казковім сні,
Нам зорі в небі були подарунком,
Ранкові літні роси,ночі місячні рясні!
Пахучі трави у полях квітучих,
Спів соловїний,та вишневий сад,
Любов на двох,кохання й віра,
Все на яву,а не в глибоких снах!
Файно всеж. 
