ТАЛАНТ.
Талант! Талант… як тяжко, як він є!
Ти бачиш світ не так, як інші бачать.
Душа сприймає все, що день дає,
А чуйне серце як дитина, плаче.
Комусь байдуже, коли в цьому дні
Одна людина добиває іншу,
Комусь не видні ранки осяйні,
Бо поспішає захопити нішу,
Комусь не тяжко тих переступить,
Хто щойно впав, знесилений і кволий,
У когось по – під серцем не кипить,
Бо там, під серцем, камінь захололий.
А як Талант – нічого не мине!
Мов крізь лупу, ти бачиш все таємне:
Он, - бачиш? – сяє божество земне,
Хоча нутро у нього зле і темне.
І піднялось над світом – вище хмар
В своїй злочинній величі й могуті
Щоб сіяти між нами зерна чвар,
Зерна брехні, на міжнароднім грунті.
А інша погань, сироту, вдову,
З біблейським видом нагло обдирає,
Або ж в’язницю створює нову:
При тому величає її Раєм,
Хтось дуже щедро долари дає,
Немов би, нас рятуючи від смерті.
Хоча у них мета конкретна є:
Грабованих, ґвалтованих – обдерти!
Талант! Талант… зустрів я на шляху
Свого життя небачено прекрасну!
І дякую за радість отаку
Самому Небу, за цю зірку ясну!
Та тільки Небо в щедроті своїй
Не дало нам обом одної долі:
Вона – десь там, в своїй самотині,
А я, - ось тут: в стражданнях та неволі.
У нас серця розірвані навпіл
Зростити їх можливості немає.
Та є – Талант! Тому тужливий спів,
Мій Вічний зов до Неї не змовкає.
15.01.2015 12:09
Все так і є,..талановитим жити тяжко!..Вірш чудовий!
dovgiy відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я вот иногда вижу возле себя абсолютных деревяшек: к старости дожили ничего не зная, не умея - и ничего! довольны жизнью... Это не по мне. Не дано так тлеть.
