Ми, такі жорстокі, з тими кого любим,
Як завжди, даремні, ревнощі, твої...
Знайшлися, в всесвіті дві душі одинокі,
Стрілись... В одинокім і чужім краї...
Мені, здається, ми нівщо не вірим,
Все віддано в жахливий час, війні...
Я був, янголом, та тобі, немилим,
Уламки, неба й крил і сірі дні...
Мені, здавалось краще бутий й немогло,
Наші шляхи долею, вінчались...
Це мене твоє, серце ніжно спромогло,
Коли ми навіть не стрічались...
ID:
543986
Рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата надходження: 15.12.2014 16:54:43
© дата внесення змiн: 15.12.2014 16:54:43
автор: Валерій Кець
Вкажіть причину вашої скарги
|
