Здаю, останні іспити життя,
Тебе, янгол, мій, боронить...
А хтось, під стягом забуття,
Нову тонку лінію, проводить...
А хтось, сміливо і зухвало,
Гортає сторінки, мого життя...
Твій, погляд... Він, так знов лукаво,
Нагадує, не буде вороття...
А хтось, разом із вітром у такт,
Із цим жовтим листям, піде в танок...
І нехай в моїй душі антракт,
Любов, сплете, мені, новий, вінок...
