Бувають люди, наче кораблі,
А інші – паперові човники.
Одні – зірками світять уві млі,
А інші – ледь помітні вогники.
Є ще такі, немов гіркий полин,
А інші – смакота медова,
Одні тебе потрощать, наче млин,
А інші – ніби шаль шовкова.
Звичайно – люди різні і несхожі:
Одні – як ніч, і морок у душі,
А інші – ніби сонце-день погожий,
Відкриті в душу вікна-вітражі…
І, головне, в житті є місце тим і тим,
Вогонь знаходить тут куточок й... дим.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Є вірші, мов квіти, а інші — дуби.
Є також, мов іграшки, інші, як рани.
Одні можновладці, а інші - раби.
Є вірші свободи, і є каторжани…
(рімейк цитати) - можливо це тема для наступного твору
Хорошо подметили...С вашего разрешения еще добавлю...Бывают смелые,бесстрашные,..которые себя без жалости кидают в бой!..И трУсы есть,..совсем несчастные,.. страшит их легкий шорох тот ночной...С уважением...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за Додаток до мого вірша
Цей людський розподіл можна продовжувати нескінченно, але я, як правило, пишу тільки 3-4 катрени, дуже рідко буває більше, бо читачі довгі вірші не дочитують до кінця