Іду стежиною вузькою,загадую бажання.
Сьогодні школо,рідна школо,у нас тяжкі прощання.
Заходжу тихо в світлий клас ,-«Добрий день»,-промовляю.
На першу парту від вікна тихесенько сідаю.
І слухаю важкі розмови,останні привітання.
А може ,трішечки ще зовсім, у школі до світання?
Так ні.Годинник вже пробив.Летять ключами дні.
Так хочеться хоч трішки побути тут мені!
Я згадую свій перший клас,букети,поцілунки..
Слова учителя-все в перший раз,покупки і дарунки.
Для мене,школо,ти була як дім,а вчителька як мати.
Ти нас навчила берегти,любити і прощати.
Як тяжко зараз на душі,коли я згадую ті дні.
Чи все ж веселі,чи сумні,дала урок школа мені.
Не просто речення,слова,а мудрі наснови:
Прощавай завжди,
Стрімко іди до мети,
Бережи почуття,мову бережи,
Люби ближніх своїх зараз,пізніш,повсякчас..
Та головне:не забувай,дитино,нас!
Я віддаю востаннє квіти вам,учителько моя.
Для мене ви,рідненька,як недосяжна,золота зоря.
Я так люблю ці рідні вікна,ромашки,що кругом цвітуть.
Школо,скарбнице наук,мені тебе повік не забуть!
ID:
501122
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.05.2014 12:11:11
© дата внесення змiн: 25.05.2014 12:11:11
автор: Ольга Швидка
Вкажіть причину вашої скарги
|
