Люблю дивитись на хмарки,
Коли пливуть кудись за вітром
Від поштовхів його легких, –
Чи нерухомі у повітрі.
Великі, чарівні, пухкі
І на блакиті білі-білі…
Одні – як коники швидкі,
А інші – як палаци світлі.
Люблю дивитись, як хмарки
Привільно линуть в небі синім,
Здаються теплі та м’які,
Немов пір’їнки лебедині.
Міняють форми і пливуть,
Хвилюючі і неповторні,
За ними линути зовуть,
Щоб підкорити далі нові.
25.08.2011 р.
