Закінчились дощі. Так набридли.
Сонце краєм торкнулось вікна.
Сірі хмари неначе поблідли.
І знялася з очей пелена..
Бачу, певно, весна заблудилась:
Після ливнів отих навісних.
Вся земля віді сну пробудилась,
Розправляє окови тісні.
Он злетіла пташинка із гілки.
Чи відчула й вона це тепло?
Наче вітер вже гра на сопілці.
Все змінити так сонце змогло...
На душі теж полегшення стало:
Усміхнулися радо вуста.
Ніжне сонце мене цілувало...
Ось історія ця так проста...
Коли сонця не буде: теж смійтесь.
Щоб на заздрість було ворогам!
Коли важко в житті, то тримайтесь!
І не вірте фальшивим сльозам!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любочко. У нас сьогодні цілий день сонячно. Небо чисте. Завтра, мабуть, теж буде сонце.
Сонячних днів вам, Любо... Раки добрі, вразливі, незлопам"ятні... Дякую вам за це!