Ми живем у вік розрухи,
Не живем, а доживаєм.
Щастя падає повз руки,
І ми далі йдем, вмираєм.
Час це річ, що невблаганна
Він тікає без зупину.
І від нас тільки залежить
Бігти поруч чи позаду.
Кожен з нас чогось боїться
Болі, чи то страх самотності,
Помилитись чи того, в що виллється
його життя.
І прикривши пеленою очі
Йдем назад, хоч й крок вперед.
І заплутавшись в своїй немочі
ми втрачаєм час насамперед.́
