вплела в волосся колір винограду
що спочиває на твоїх губах
котрі мовчання повні наче зради
проте така є суть твоя і самота
коли ти йдеш на вулицях зникають перехожі
мовчить вікно холодне й скло вже не тремтить
від подихів моєї непогоди
незатишно в теплі
в мені вмираюча весна кричала
в якої пташка опалила крила
і не могла твоїм зіркам співати
не діставала в небі дна безсило
промовляючи слова
бездумно тічаши себе майбутнім часом
використовую ефект безплідного плацебо
як важко бути кимось незабутим
водночас залишившися одним для себе