Від мук душевних краще не вмирати,
та видно не сховатись нам від бід.
Досадно, та лишилось лиш зітхати,
що не оборонивсь навколо хати
від заздрості та підлості сусід.
Жорстокість ближніх через загорожу,
знайома людям тисячі століть.
Для чого Бог звалив на нас цю ношу?
Від чого в людях ця тваринна злість?
Життєвий досвід доконає думка,
що так було і буде так завжди.
Випробування підлістю – наука,
що мало натерпівся за труди,
що дощ любив та вітру перегуки,
що ремеслом натруджувались руки,
що дбав для внуків чистої води,
що не співав осанну охломонам,
що не терпів ні жаб, ні віслюків,
що нудила кацапщина червона
і дух її тяжкий для трударів.
І що від лома в нас нема прийому,
щоб захистити правду і добро.
Лукавим наші слабкості відомі –
не в них, а в мене будуть не всі дома
і буде сите чорне їх нутро.
Відвернуться і друзі старовинні,
яким не це потрібно для душі,
бо не про це співати ми повинні,
коли – веселка, сонце і дощі.
Переживемо й це, як стужу й грози.
Інстинкти зла не засіб для мети.
Хай буде сміх, бо не засвідчать сльози
ніякої твоєї правоти.
Такі часи нам підкотила доля.
Низам не бракне норову верхів,
і множиться державне безголов’я,
як між кущів занедбаного поля
занедбані будинки без дахів.
