На її обличчі
Крихта смутку, крапля сліз,
І застиг в величчі
Чорний ліс,
А по тину в'ється верболіз.
На дворищі море смутку, море сліз,
Дух людський тут занеміг
І забуто волю,
Сховано її десь під поріг, —
Дух свободи віє в полі,
А в оселі люди кволі,
Терплять нужу й голі,
І не чинять опір
Неподобствам і сваволі.
21.04.1998 р.
