Наш Київ кращий від усіх столиць,
але давайте хоч би для годиться
з-під крил сміливих гоголівських птиць
поглянемо на дзеркало столиці.
Багато-що відомо про ріку:
підземна Либідь, пристані, причали.
Та є стихія житія, в яку
спрямовані невидимі канали.
На кожній хвилі – пінява тривог,
що не канал – то хитра пропаганда
гнилих ідей, фальшивих перемог,
з якими йде окупаційна банда.
Минає «європейську западню»
і тиче п’яте колесо загрузле
у дишло й хвіст троянському коню
на всіх кордонах митного союзу.
Лиха біда – початок. Спить Земля.
А радіосигнали з телевежі
віщують хибність істин із Кремля
та казочки про послуги ведмежі.
Про поступ з рабовласницьких кайдан
в багно цивілізації суспільства,
з правдивим змістом, –
як тугий аркан
затягують на шиях журналістам.
...Печерний почерк найманців-базік
стає новим зразком дурної моди -
очорнювати на очах у всіх
за свідченнями вихрестів блатних
представників закону і народу.
Все рідше проривається з ТіVi
культура, що на рідній говорила:
– Яке у них безглуздя в голові!
– Які з екранів виглядають рила!
- Яке політбюро СРСР!
- Яка прислуга – неокомуністи!
- Який поперек горла всім боксер!
- Які в серцях – борці-баскетболісти!
Оце і є мізерна наша суть.
Та під плакатні гасла шалапутні
качанівську Бастилію візьмуть
не журналісти, а бабусі з кухні.
То де ж воно – письменницьке перо,
с т и л е т і с т и л о с,
пензель, слово Боже?
То де ж вони – та мудрість і добро,
з якими нас ніхто не переможе?
ДОСТАЛИ!!! 
