читай мене о 4 ранку
тоді мої вірші пахнуть мінорністю
згустками тиші
висот
і блакитним кольором
читай мене завжди пошепки
вони тривожаться голосу
вилітають через вікно
і падають додолу
злітаються тінями до когось на плече
і затягуються петлею з ворогом
читай мене без одягу
вони теплі
і тобі не буде холодно
читай їх в темряві
ти відчуватимеш пульс
кожного слова зірваного з дерева
чи стукіт його у двері
вони тупцюватимуть по твоїм тілі
босими ногами
ковтатимуть кожен твій порух
і підноситимуться кивками в стелю
читай їх повільно
і обов'язково з паперу
читай і не дихай
аби не сполохати
накрий їх ковдрою
хм) не знаю.. відчулось
слова такі схожі то на метеликів, майже прозорих, але напрочуд чуттєвих, то на листя... що злітають з дерев, залітають у вікна, та зігрівають... вся таємниця має особливість розвіюватись після четвертої, але гербарій-згадка залишається
якось так)
Нова Планета відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені душе сподобалось 
П.С. вітаю з минувшим святом 
