"Все важче гортати
сторінки замерзлої книги,
що переплетена сокирами
при світлі газових ліхтарів."
(Осип Мандельштам)
У дитинстві безтурботному,
Коли я бавився
Іграшкомим ведмедиком
На ім'я Ернест,
Я мріяв бути кондуктором трамваю
І слухати вечорами
У вагоні порожньому
Як стукають колеса
Чи то співають
Про місто каменю -
Світ людей зажурених.
І їхати волоцюгою
Вулицями весни і осені.
Куди ж нині їду я?
У цьому трамваї величезному,
Який пасажири похмурі
Словом дивним "Земля"
Назвали?
Мій трамваю з каменю!
Не стукай так голосно
На поворотах долі!
Дай зійти мені
На зупинці затишній
Біля "Сінематографу" -
Кіно подивитись хочу
Про жебраків...
Якщо чесно, мені боязко відкривати Ваші вірші...боюсь, що щось не зрозумію, не надто начитана, не надто ерудована і т.п....Та і про Ірландію фактично нічого не знаю, проте все одно тягне прочитати...я навіть не впевнена, що щось десь правильно розумію, проте це все одно цікаво!!!
а стосовно цього віршу, то початок дуже приємний, а далі знову реалії життя...їх не коментуватиму...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ті що пізнали Реальність, подолавши тенета Майі, були з нами, пройшовши земний шлях у фізичному тілі (зайве нагадувати) як Великі Інкарнації (Крішна, Будда, Христос та ін.), як Вчителі людства (Раджа Джанака, Авраам, Моісей, Заратустра, Лао-Цзи, Конфуцій, Сократ, Мохамед, Гуру Нанака, Сай Натх із Ширді) і чимало святих і садху. Впевнений не мені Вам нагадувати, людині начитаній і в таких речах добре обізнаній, можливо то був жарт?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Можна цей вірш сприймати як завгодно... Це текст - а текст (справжній) кожна людина сприймає по своєму. Що я насправді думаю з цього приваду - не скажу...
Зійти з такого трамваю, та враз в кіно? Велика розкіш! Попробувати всидіти, де кормчий не ти, ось де питання! Гарна філософська поема про світ безумства!
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00