Я відчуваю:
Любов наша вяне.
Мов квіти в букеті
На твоєму столі.
Вино, як кохання твоє,
Вже не п'янить.
Лишилися краплі
Його лиш малі.
Стаєш ти мудріша,
Мабуть, з роками.
Чи може із часом
Вмирає кохання.
Стіною здіймається
Щось вже між нами.
Відчудження, холод,
Байдужісь, страждання.
Тебе розумію, так розумію...
Та може цей холод
Любов закував?
Я, мабуть, зумію,
З весною зумію
Слова відшукати,
Що колись не сказав.
І ти наче пташка
Злетиш над землею...
Розправивши крила,
В нових відчуттях.
А я стану піснею,
Тільки твоєю.
Цілунком чи посмішкою
В ніжних вустах...
