Зупинимо час…І миті немає, Я слухаю тишу, як ворога, За вікнами сонце осіннє вмирає Від серця старого та хворого. Розбиті думки і спогади свіжі… Не спиниться стрілка гостра, як ніж, Чекатиму щастя на бездоріжжі, По вірі, як склу, йдучи босоніж.
ID: 387371 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 24.12.2012 16:07:09 © дата внесення змiн: 24.12.2012 16:07:09 автор: Персона Грата
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie