Уся в красі осінніх квітів, в позолоті,
Вродлива Осінь ходить з Вереснем за руку.
А той, бажаючи торкнутись її плоті,
Переживає у собі нестерпну муку.
Він пригріва її долоні теплим сонцем
І пестить стан її шовковими вітрами.
Інтимні віршІ пропускає він крізь серце.
Лишили слід від їх бажань пологі трави.
На зміну Вересню з"явився красень Жовтень.
Він вплів у Осені косу багряну стрічку,
Зробив намисто листяне і златий перстень.
За руку взявши цю красу, повів у нічку.
Жовтнева ніч для них обох відкрила двері.
Покров із листя золотий відбився сріблом:
Світив їм місяць разом з зорями у сквері,
Туман інтим їхній розсіяв білим світлом.
Пора настала Листопада покохати,
Який любов свою приніс на крилах вітру.
Він вміло так зумів із неї зняти шати,
Завівши в свою листо-охряну палітру.
Вона кохала його також так завзято, -
Він в неї третім був й останнім в цьому році.
Своїх коханців привела Зима крилата.
За дев"ять місяців народить Осінь доцю.
Дякую, приємно звісно ж!!! 
Так майстерно. В обране. 
