Дожилися , друже, ми з тобою
До останніх зношених штанів.
Без війни, без пострілу, без бою -
Від нужди народ осатанів.
За минулим я не пожалкую -
Теж тоді несолодко жилось.
Куснем хліба вдосталь посмакую
Й не зітхну за тим, що не збулось.
Я не хочу рівності такої,
Коли ми зрівняємось в нужді.
Хай мене залишать у спокої
Самозванці, партії, вожді...
Ще багато рядиться охочих
В тогу "благодійників" і "слуг",
Та чомусь ніхто із них не хоче
Знищити корупції ланцюг.
Наш народ не треба годувати.
Схоче рибки - вудочку до рук.
Всяк для себе хай навчиться дбати,
А держава - тільки кволим друг.
Тріскотнею політичних гасел
Не зачепиш нині за живе.
І в питаннях копченоковбасних
Вже з"явилось бачення нове!
Наболіле... Дійсно дожились... Та озиратися на минуле-ще більше гальмувати.Про майбутнє треба думати і про зміни на краще.А без зусилля народу змін не відбудеться.Мудро!
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли це усвідомить більшість народу, тоді і зрушення відбудуться... Дякую щиро!
такий ось у нас світ, це не життя таке, це люди, клята влада яка заполонила їхню свідомість, кажуть все що робиться на краще, ні цей вислів втратив сенс в нашому житті
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Різні вислови мають властивість втрачати сенс, головне, щоб власне наше життя не втратило сенсу!
Дякую!
Дійсно дожились... 
Та озиратися на минуле-ще більше гальмувати.Про майбутнє треба думати і про зміни на краще.А без зусилля народу змін не відбудеться.Мудро! 
