Осіннім, холодним дощем, ніби привид,
Людина загублює сльози, як небо…
Розбитий, самотній,один, наче диво,
Під болем ховає духовні потреби.
Стоїть і збирає себе по частинам, -
Поламане серце і душу розбиту,
Вчепитись за світ Він шукає причини,
Страждання, мов кров, всередині розлиті…
Як мокрий сірник, непотрібний нікому,
Позбавлений принципів, правил і догм,
Тримає в долонях зім’яту іконку,
Людина стоїть, а всередині – Бог…
