Плин часу викидаю в безодню
В повітрі ж над міру багато водню
Я дихать не хочу – боляче
І час зневажаю , байдуже
Жилястими венами кров моя
Несе не відомі суті
Не знає вона хто і нащо я
Отрута в суцільній отруті
І зайвий , і лишній , й непотріб
Так зараз я чуюсь , віриш
Нехай вже настане ,, потім ’’
І ти мене вкотре зцілиш
То крапля за краплею в душу
Гнітюча , гнійна іржа
В мені віднайшла свою сушу
Напевне , що не дарма
Їй тепло і холодно в серці
У будь яку погоди пору
І всі закапелки відверті
Завивані в тінь чорну
Ножами крамсали б краще
Чи кулями прямо в тімя
Той біль стає все ваще
І не знайти його ім’я
