Вікно спітніле пальцем лоскочу,
Тривожу теплим подихом краплини.
Тут місця для фантазій досхочу,
І мріям вже моїм немає спину.
Малюю дивні лінії на склі,
Незнані навіть мною силуети…
А фенікс із бажанням на крилі
Готується до вогняного злету.
Він вилетить крізь скло із «вітражем»,
Понісши в далечінь моє бажання.
Малюнки ж геть палкий розмиє щем…
«І що ж тепер?» - «До завтра! До світання!..»
23 жовтня, 2011р.
Зізнаюся чесно,що й сама іноді люблю малювати пальцем на склі-серця і всілякі усміхнені смайлики... Гарний спосіб реалізувати свою творчу фантазію! Така тепла атмосфера створена тобою у цьому вірші!
АнГеЛіНа відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00