Я бачив життя, що проходять повз мене,
Я бачив старих у ще юних очах,
Вдивлявся у долі, знаходив там себе,
В пустелях палючих, де заздрість і страх.
Я слухав розмови, а інколи крики,
Й ночами до мене доносились стони,
Побиті життями зривалися в рики,
Хотіли без болі пройти перегони.
Запрошеним був на жахливі вистави,
Де сльози сховались за чорні вуалі,
Там ігри без правил, там прикрі забави.
І очі заплакані дивляться в далі.
Аж раптом від крику свого я проснувся,
Все чаще приходять ночами кошмари,
Пора на роботу - швиденько вдягнувся,
І сонячнии ранок розвіяв примари.
Здається забув уже образи ночі,
Принаймні ішов я від неї все далі,
Та глянув дитині в старечії очі,
І жінку зустрів я у чорній вуалі.
