Докоряла баба діду,
Що напився у сусіда,
Дід хрестився і казав:
"Ні краплини в рот не брав!"
"А чому ж,стара вражино,
П`яний ти,як та скотина,
Протираєш свій диван,-
Заглядав,таки,в стакан!?"
"Не кричи на свого мужа,
Коле в серці мені дуже,
І в спині усе тріщить,-
Дай-но,бабо,відпочить."
"Ой,яка біда не добра,
Побіжу я до "дохтОра",
Хай аналізи пропише,
І уколи, та й пошвидше!"
"Бабо,бабо,де твій розум?
Потягну тебе за коси!
Не жалієш свого діда,
Відпусти,лиш,до сусіда.
Полікуюсь я у нього,
Пошкодуй мене,старого,
Поклади під пахву тільки,
Пляшку міцної горілки..."
Я не знаю,що надалі,
В цій розмові без моралі,
Відбулось тоді по тому,
Може й не було погрому...
Бо сьогодні бачив діда:
Біг у шинок мов "Колхіда",
І як бик він був здоровий,
Лиш синець ховав під брови.
ID:
244991
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 05.03.2011 01:07:55
© дата внесення змiн: 05.03.2011 01:07:55
автор: Межа реальності
Вкажіть причину вашої скарги
|
Розвеселив 
