Ми заблукали в лабіринтах почуттів…
Шукали вихід різними шляхами.
Я не змогла, а ти не захотів
Рушить стіну, що стала поміж нами.
Були як рідні, стали враз чужі,
Але не це для мене гірше саме.
Болить від того, що в моїй душі
На все життя від ран лишаться шрами.
Дай Бог, щоб ти у мене був один,
Я не кажу, що це любов остання.
Почну в житті я дмухати на дим,
Обпікшись раз від полум"я кохання.
Я вірю й знаю, що кохання є,
Як є на світі добрі й милі люди.
Та 20 років Бог лиш раз дає,
Тому мене такої більш не буде.
