Любов неначе камінь, лежить у серці, Достукатись не можу, бо підперло дверці. Я стукатиму довго! Але ти почуєш! Та коли почуєш.... піду я геть від серця, яке ще ледь-ледь бється, тому що розумію, що місця там є мало. А моє серце уже згасало....
ID: 184145 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 15.04.2010 20:55:46 © дата внесення змiн: 15.04.2010 20:55:46 автор: Іренка Анері
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie