Мої роки, як мить летять, мов журавлі у вирій.
Як поїзди у даль спішать, мов ластівки сміливі.
Роки летять, їх повернуть, напевно не можливо.
Але ж життя воно одне, ким проживеш важливо.
Я відстань довгую пройшов, і йти мені не сором.
Пройшов її, як міг я сам, не був, як білий ворон.
Я молодим був, мов орел, волів завжди співати.
І дуже гірко, що мене, не бачить рідна мати.
Роки мої, роки мої, ви золотом на тілі...
Роки мої такі тяжкі, як роси в літку білі.
Вони сріблясті, й золоті, мов зіроньки на розі.
Роки мої, ви дорогі, і я забути вас, не взмозі.
