Так багато несказаних слів, Та вони всі лишились позаду. Так багато небачених снів Про дружбу, кохання і зраду. Так багато ще треба пройти, Так багато ще треба успіти. Своє місце під сонцем знайти, Щоб самому під ним не згоріти. 25.01.04р.
ID: 169855 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 04.02.2010 16:00:29 © дата внесення змiн: 09.02.2014 16:27:51 автор: Ксенія Фуштор
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie