Прозора павутинка павука
Висвітлює все те, що зберігає.
Там спить неначе нежива,
Та муха, бо вже сил немає.
Вона немов мала людинка.
Людина – в якої сили вже нема.
Яка з усяких сил старалась знайти вихід,
Знайшла лиш темряву, й помчала мов сліпа.
Заплуталась в своїх думках,
Без сили щось вже виправляти.
Змирилась «Таке життя.
Така вже доля, що ще тут сказати».
