І часом так торкнутися б до неба,
Щоб в сірості отій помити руки,
щоб розчинити там свої гріхи...
Щоб лиш лунали в мікрофон серцеві стуки,
щоб так хоч трошечки,лишень краплинку
розтанути...чи розчинитися...полинути
за темні обрії,щоб снити ніжні сни,
щоб лиш зімкнути свої очі.
І часом так погрітись біля сонця.
Зігріти рученьки, зігріти душу.
І в тім теплі приспати болі,
щоб там заснули. Щоб не рвалися на волю.
І вітер на промінні грав пісні,
і тепло щоб. Мов арфою чутливою
летіла я до сонця. Миті всі
я залишила у ранкових росах,
уранці я по них ходила боса.
Я літала... щасливою!
І часом так якось поцілувати вітер,
у нього я закохана безмежно!
І так, щоб він вплітав волосся
косою і шовковою травою.
Щоб він із джерела мене вмивав,
щоб обіймав і брав з собою
летіти птахом ген за горизонт...
За тихий обрій, мріями повитий.
Я б заново родилася зорею,
свою красу омила у річках,
у горах би співала із птахами.
Сама як птиця..!
І тихою, дзвінкою долею
і часом так я б стала чиста і легка...
Мов вітер... мій коханий!
І часом так втопитись в тій росі,
щоб вся до кліточки...померла...
Й народилась знову,
відчувши теплий подих вітру,
немовби пагін справжнього життя,
немов п'янку любові літру. . .
немов нектар.
І сміх, і сльози - все одразу!
І тихий щебіт у гаю
мене з собою забирає,
відчуть мелодію терпку
своїм незміряним єством,
своїми крихітними крильцями
злетіти...розірвати тишу!
І часом так хотілося лишитись
десь там,де мрії проросли.
Та з вітром так хотіла одружитись,
що все казала: "Я лечу!". . .
І все раділа, крала стяги
тих зболених сердець людей.
І не тримала жодної образи,
і чисті грона клала у кишені,
налиті відблиском життя...
І часом так хотілося додому,
душа усе строчила зболені листи,
та я хотіла щастя, щастя!
І зовсім не боялася втекти
від себе.
від думок.
від часу.
Бо часом так губилася у квітах,
і цілувала той морський пісок,
збирала те гілля, той прах,
який мій вітер розкидав, як злився.
Та знала я, що іншого мені не треба...
Бо з вітром в нас одна душа.
І часом так я вітром стану і сама,
бо це усе, чого так довго сподівалась я.
ID:
163954
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 02.01.2010 17:25:50
© дата внесення змiн: 02.01.2010 17:25:50
автор: k-ivanka
Вкажіть причину вашої скарги
|
