Пурпурне небо у засланні маків
Холодне сонце в вишині небес
Не чиста річка у потоці шлаків
Вже осінь стала. Мак озяблий щез.
Пронизуй вітре холодом – зимово
Кружляй із листом в широті небес
Морозь всі фрази. Кожне , кожне слово
Бо мак озяблий так давно вже щез
Хай листя зжовкле вкриє мокру землю
Хай спуститься уся вода з небес
Хай ти лелієш літо , та уже даремно
Бо мак озяблий в осені вже щез
Так скоро-скоро холоди звірюки.
Мінорно падатиме сніг з небес
Так скоро-скоро. Вже холонуть руки.
Давно-давно вже мак озяб і щез.
