(дружній шарж)
Неспокою зажеврів каганець,
поета зойки розривають тишу –
утіхи засихає корінець
і той щоденні заклинання пише...
О людоньки, марніє! Що робить?
Цьому виною, певно, непогода...
Сточився олівець... його тудить!
А чим писати опуси і оди?.
Раніше корінь був – усім капець!
Та день за днем минає неупинно...
Життя стесало втіхи малювець –
залишилася тільки писанина.
грудень 2025
Василь Михайлищук
***
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був, такий нівроку.
Життя його стесало нанівець
І залишило сіру наволоку.
А що робити, людоньки, капець?!
Давно не мав оце таку мороку.
Вже засихає втіхи корінець,
Раніше корінь був такий нівроку.
Згасає неспокою каганець,
Вже не судіть цю писанину строго.
Ади такої, Боже, хай їм грець
Уже якось обІйдуся без нього.
30.11.2025
