Дощ із снігом, луна в комашиних снах -
Чи постане нам тінню від сонця летючий морок!? -
Щоб гойдатись на грудях хрестом поміж довгих шворок -
Не вгадав мотузок і уже на землі війна.
Відчайдушність рабів, чи інакших, що йдуть у бій,
Глухота не врятує і тиша не заспокоїть,
Де голодні ворони у темряві крижаній ,
Де ти знову один на один, як добро без зброї
Завмираєш над давнім вселенським злом
Світу божих людей, що воно начинило ядом
В дощ із снігом часу, де добро те завжди позаду
Жахом стиснуте в серці надмірно тугим вузлом…
