Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Зоя Бідило: Луїс Сернуда Епітафія - ВІРШ |
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Зоя Бідило відповів на коментар NikitTa, 15.10.2025 - 21:51
NikitTa відповів на коментар Зоя Бідило, 16.10.2025 - 14:25
Ой, ні!Зріліша ще дужче боїться, бо вже близько. Вся 'фізика" людини тремтить , навіть від думки про це.
Зоя Бідило відповів на коментар NikitTa, 16.10.2025 - 19:37
П'ятирічний син дуже боявся вмерти. Втішала його, що кожна людина живе стільки, скільки хоче. Перепитав, чи можна йому жити завжди. Відповіла:"Звичайно, житимеш, скільки захочеш". Я вірила собі. NikitTa відповів на коментар Зоя Бідило, 17.10.2025 - 23:06
І я Вам вірю. Приклад про зрілих, це не про мене,а про близьких мені людей,яким за 80, такий мій досвід.І межі ті нікому не відомі.І природа цих явищ:народження і смерть- незбагненна. А далі, я знову читаю Вас у коментарі внизу... І теж "лякаюсь ідеї раю" і пристаю на "згаслі бажання". Хай світить сонце і вирує життя! Рада спілкуванню, з повагою Тетяна. Володимир Кепич, 14.10.2025 - 22:49
смерть людська незбагненнаця поетична епітафія ще раз нагадує про це Зоя Бідило відповів на коментар Володимир Кепич, 15.10.2025 - 09:15
Ой, ні! Незбагненне різноманіття форм життя, ще незбагненніші люди - особлива неповторність кожної долі. Смерть - просте, логічне завершення виконаної життєвої програми, реалізація призначення. Якби не було смерті, земне життя перетворилося б у багатоваріантне конфліктуюче жахіття. Мене лякає ідея раю. Якщо там немає невгамовного життя, то є згаслі бажання.
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||