У полоні холоне душа.
Світ ще цей чи уже потойбічний?
Та ненависний звук «калаша»
Розриває той відчай довічний.
Поміж мурів німіють вуста.
Крик у горлі закляк нерухомий.
І у висі святі небеса
Від нестерпної муки судомить.
Чи повернеться в тіло життя,
Коли знову поцілять у скроню?
Ледь тримається нитка буття
У зав’язаних ззаду долонях.
