У полоні холоне душа.
Світ ще цей чи уже потойбічний?
Та ненависний звук «калаша»
Розриває той відчай довічний.
Поміж мурів німіють вуста.
Крик у горлі закляк нерухомий.
І у висі святі небеса
Від нестерпної муки судомить.
Чи повернеться в тіло життя,
Коли знову поцілять у скроню?
Ледь тримається нитка буття
У зав’язаних ззаду долонях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1045306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2025
автор: Тетяна Мошковська