Люблю я дощ, бо я у нім – сама.
Бо поділитись можу з ним думками,
Що вколо – осінь, а в душі – зима.
Бо можу крапельки ловить руками...
І можу повісти про свій розпач,
Про біль, про смуток, навіть про кохання.
Бо у дощі сховати можна плач,
Дощеві бути перша і остання.
2001.
Із добірки "Брабантське мереживо".https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1033338
Чудова інтимна лірика! 
