Я і ти – мов два світи,
З’єднані в один.
Нам судилося іти
Протягом годин,
Днів і місяців, років
Шляхом лиш одним
З часу, як тебе зустрів,
Щоб ішов я ним
Із тобою до кінця
Власного життя
Й сіяв у людські серця
Світлі почуття,
А також такі ж думки,
Щоби люди всі
В світі жили залюбки,
У його красі
Всій кожнісінькую мить
Власного життя
Усього, бо ж пролетить
І без вороття,
Як би не хотіли ми
В світі вічно жить,
Бо родилися людьми
В ньому в першу мить,
Із якої почалось
Наше все життя
І звучати спромоглось
Серденька биття.
Доки не припинить вмить
Серце битись, я
Не покину ні на мить,
Подруго моя,
Вже тебе. З тобою жить
Буду я весь вік.
Смерть лиш зможе розлучить
Нас обох навік.
Євген Ковальчук, 03. 06. 2021
