Вночі сьогодні чув я перший сніг,
Не зовсім сніг, а дощ такий, в крижинках.
Він все просивсь до мене на нічліг.
Просивсь в душі моєї комірчинку.
«Ну що ж, привіт! — до нього я сказав, —
Ми будем вкупі, вдвох, а, може, ще хтось…»
Він моросив-просив і не вгавав,
Безсоння розбиваючи дощенту.
26 жовтня 2010, 3:46
