Зотліли рум’яна печалі,
Допалась до вишень коза,
По клуні між глив прокотилась
Найбільша у світі сльоза.
Блищали макітри на сонці
На ранок під стріхою дня,
Дрімали гладкі охоронці
Під радісний спів вороння…
Не більше, не більше, не більше
Ніж в глину закутий Мамай
В дрібне перетворить все грішне
Й дарує нужденному рай…
