Доля – ти мовби мати рідна,
Чи винний я, чи без вини?
Тебе ж чи взнав, бо ти є вільна
В неспокій йти, ось цей земний.
Він не сказать, полином встелен,
Випробувань є шлях тривог
В фізичнім і духовнім тілі,
Та слава Небу – з нами Бог.
Те, що пройшли, Душі в скарбничку,
Що людям передав ти в строк,
Бо нескінченно ждем розвилку,
Про що короткий монолог…
В'ячеслав Шикалович
05.04.2024 р.
