Сховався вітер за старий маяк.
Мов глядачі в театрі, пірс зайняли чайки.
І вже за мить, навіть не знаю як,
Але рожеві стали дві самотні хмарки.
Повільно сонце тануло в воді,
І небо стало ніжно пурпуровим.
Я вперше тут сидів, насамоті,
А все здавалося мені таким знайомим.
Ще мить і зникне в глибині морській
Червоне коло, і засяють зорі.
Всю ніч шепочуть хвилі їм казки,
Що чули їх за день далеко в морі.
