Її ти не побачиш, не почуєш.
Рука її ніколи не торкнеться,
Але ти в розумі її відчуєш,
Коли вона до нього пробереться.
Хоча вона невидима, безлика,
Не значить це те, що її немає,
Адже в ній сила криється велика,
Якою в речі, мов життя вдихає.
Всьому, що люди створюють на світі
Земнім, початок думка покладає.
Ми їй завдячуємо, що у буйнім цвіті
У голові ідея виникає,
Ідея щось створити, щось зробити,
На що єство у нас би спромоглося,
І тут же заходитись те чинити,
Щоб краще в світі нам усім жилося;
Жилося так, як кожен з нас бажає:
У злагоді, достатку та любові,
Тому, хто в скруті десь перебуває,
Щоб поміч дати ми були готові.
Адже на світі ми усі живе́мо,
Щоб завжди ми були на нім щасливі.
В одному ж бо човні життя пливе́мо.
Тож будьмо всі взаємоспівчутливі!
Байдужими не будьмо, вас благаю!
Розправмо враз душі розлогі крила
Й летімо уперед, до щастя! Знаю,
У всіх нас є в душі могутня сила,
Та сила, що нещастя всі здолає,
Щоб завжди у любові й щасті жити,
Але без праці щастя не буває,
Бо, щоб його здобути, слід робити.
Євген Ковальчук, 25. 10. 2019
ID:
964541
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.11.2022 21:12:46
© дата внесення змiн: 02.11.2022 21:12:46
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
