Ну, поглянь мені у очі,
розпаливши змерклий жар!
Так цього ж уперто хочу,
бо скорив твій дивний чар.
Остогидла будня стужа,
що лютіє повсякчас,
тож утіш-но спраглу душу,
в бік мій зиркнувши хоч раз!
Помишляючи про тебе,
надихаюся до дна,
поки всюди просто неба
заодно цвіте весна.
Все мотаюся до млості
денно парками один,
мов шукаю милу постать
серед пишних черемшин.
Наша юність нетривала,
наче їхній білоцвіт,
і на зло тих благ замало,
що наснажили б як слід.
Над усе жадаю щастя
в товчі смутків і надій,
втім про те б не думав часто
у прихильності твоїй.
Скрась безладні дні та ночі,
від яких душа щемить.
Ну, поглянь мені ж у очі,
хоч на зовсім куцу мить!
15.V.22 р.