Уночі, як тихо й страшно,
Ба, берегти тебе не важко.
У моїм волоссі зорі та вітри.
Для себе цього щастя набери.
Аж як сонце жбухне промінь,
Я в день вертаюся, додому.
Ти дрімаєш після денного труда,
Одна, ось кілька років ти одна.
На світанку правди мало.
Зірок, вітрів, проте, не стало.
Я живу самотньо, далі ціло сам,
Аж зникне ночі шлюбної краса.
14:44, 25.09.2022
