Зупини ж ти мене за півкроку
До забутої часом межі...
Не дай в тіло вклеймитись пороку,
Не дай в очі втопитись чужі.
Зупини ж ти мене, та не словом,
Бо слова неправдиво пусті
І, вуста гублять їх випадково.
Бо слова надто складно-прості.
Зупини... Зупинися й не думай,
Що там завтра за рогом. Зажди...
Но́вий день буде грати у сурми,
А за днем прийде ніч, як завжди.
Зупини ж ти мене за півкроку.
Знаєш, я так стомилась іти
Й опиратися світу потоку.
Поруч будь. Я боюсь висоти.
