В літнім садочку біла ружа розцвіла
мов наречена у білій фаті.
Поміж ніжних квіток королева вона
У її рай летять пташки крилаті.
Біла ружа, біла ружа, біла ружа
Квітка кохання, ніжності, краси.
Вона зігріє у заметіль зими, стужу,
Подарує свято - пісню весни.
Біла ружа, біла ружа, біла ружа,
Зелене листя, гострі колючки.
Так вабить до себе квітка княжа
Не зривай голими руками ти.
Хто мальву ружу полюбить, покохає,
Нахилить пречисте небо- зорі.
Вона з ним своє серденько поєднає
І запросить у вечори казкові .
Біла ружа, біла ружа, біла ружа
Полум'ям любові згорить до тла .
Ти, люби її, кохай- мій милий друже!
Бо це доленька навіки твоя.
Ти, не зривай ранню квітку нехай цвіте!
Не зрони, пелюстку шальним вітром.
Шляхетна душа немов сонце золоте
Осяє твою путь у казковий рай -світлом.
дякую
Чудовий вірш, Марія! 
