Наташа, Наташа, Наташа,
як добре, що ти в мене є...
Сергійко загинув, а Слава
давно уже в Польщі живе...
І внуки у мене цікаві,
Лариса і Віка, і Влад,
І Ліза, я всім кажу: "Браво!"
Це мій найвагоміший клад...
Є в мене уже й правнучатко,
Сюзаночка сонце ясне,
маленьке, цікаве дівчатко,
багатство усе це моє...
Роз"їхались діточки рідні,
давно вже одна живу я...
Вітри дмуть і західні, й східні,
мій захист - це хата моя...
Щодня мені діточки дзвонять,
і внуки подзвонять бува...
Хоч очі бува сльози ронять,
та все таки я ще жива...
Одна вже давно в своїй хаті,
біди в цьому, звісно нема,
І, мабуть усе було б добре,
якби не страшна ця війна...
На жаль, нам війну не спинити,
війна ж то завжди є біда...
І важко усім нині жити,
і виходу в нас теж нема...
Політики в нас слабкуваті,
ведуть нині нас в нікуди...
Сидять у верхах, як у хаті,
не знати, які в них думки...
Колись же їм люди казали,
вкріпляти кордони пора,
і військо своє ще навчати,
допоки не йде ще війна...
Та чули від них воювати,
пока не настала пора,
бо треба дороги вкріпляти,
легкою була б щоб їзда...
А путлер всім цим скористався,
і військо своє спорядив,
війну розпочав біснуватий,
напевне він *** все ж син...
Три місяці йде вже війна ця,
страждають старі і малі...
Не видно війні кінця - краю,
спокійні у нас владарі...
ID:
949276
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 31.05.2022 17:55:04
© дата внесення змiн: 31.05.2022 17:55:04
автор: геометрія
Вкажіть причину вашої скарги
|
Повністю погоджуюся з Вами. Багато лиха можна було б оминути. Але владу вибирає народ--тож нарікаємо на себе
